Питання підвищення якості використання зафіксованої інформації, у тому числі і на електронних носіях, неабиякою мірою пов'язане з наявністю в організації чи установі електронної бібліотеки. Тому створенню електронних бібліотек сьогодні приділяється велика увага. Але для того щоб здійснити це, необхідно вирішити такі завдання, які для багатьох організацій є нерозв'язними. Залежно від статусу та структури установи часто все зупиняється через досить дорогий технологічний супровід або правове і кадрове забезпечення процесів, необхідних для швидкого формування великих обсягів електронної інформації онлайнового доступу.

      Тому все частіше спостерігається тенденція, коли електронна бібліотека створюється за принципом мінімізації витрат часу матеріальних і трудових ресурсів. Одним із способів такої мімікрії є створення електронних бібліотек у локальних мережах і особливо популярний даний метод у ВНЗ і НДІ. Але така заміна способів доступу при розширенні локальної мережі різко звужує можливості інформаційного забезпечення наукового та навчального процесу в цілому, а так само суперечить філософії формування суспільства знань [1], що затримує розвиток сервісних послуг для користувача.

     Наприклад, основними цілями сучасної електронної бібліотеки є:

     Розглянемо, як цим цілям відповідають можливості локальної мережі. Локальна мережа вже по своїй первісній суті не може забезпечити безперешкодного доступу до інформації всім категоріям користувачів, бо для цього необхідно отримати доступ до конкретної мережі, який часто багаторівнево запаролено. Крім того, деякі локальні мережі через несполучуваність вживаного устаткування і різних принципів побудови внутрішньої розподільної системи доступу (і таке інше) несумісні, через що користувачі однієї мережі не можуть використовувати ресурси іншої. Наприклад: користувачі локальних мереж Сімферополя Ardinvest [2] не можуть переглядати й обмінюватися інформацією з користувачами мережі AVA.Net [3].

     Якість роботи локальної мережі через їх лінійну побудову теж залишає бажати кращого. Через найпростіші фізичні пошкодження на лінії часто не працює як вся мережа, так і окремі її сегменти.

     Зручність доступу до інформації також сумнівна. Оскільки для пошуку необхідної інформації в локальній мережі необхідно користуватися допоміжними програмами. Наприклад, в Сімферопольських локальних мережах популярна програма DC + +, а в бібліотеках ВНЗ УФД, ІРБІС (та ін.). Але навіть якщо провайдер або бібліотека надає добре зроблену програму для роботи в локальній мережі, її використання викликає проблеми через розрив рівня інформаційних завдань і потреб, як користувача, так і розробника програми.

     У виконанні функцій організації, збору та зберігання інформації локальні мережі теж не мають особливих переваг. Їх захищеність через автономність від середовища Інтернет удавана, оскільки і користувачі локальної мережі його застосовують. Якщо ж дозволити доступ до мережі тільки з певних машин (дуже часто практикується всередині бібліотек), то пропадає основний принцип доступності інформації і тоді всі розмови про роль бібліотек у формуванні та розвитку інформаційного суспільства не мають під собою ніяких підстав.

     Крім того, ми знаємо, що фонд сучасної електронної бібліотеки зараз в основному формується:

     Оцифрування друкованого фонду бібліотеки навіть за умови повної кооперації всіх різних інформаційних служб установи та інших профільних бібліотек в локальній мережі дуже тривалий і трудомісткий процес. Знову через ті ж самі причини, які вже зазначені вище. При цьому необхідно ще зазначити, що повної кооперації серед, наприклад, бібліотек вишів Криму поки немає. Ще більшого не вистачає в системі координації, що підтверджується багаторазовим дубляжем одних і тих же електронних документів від імені різних бібліотек вишів. При цьому формування електронної бібліотеки навчального кримознавчого (або будь-якого іншого, але унікального) напрямку не вбачається навіть у найвіддаленішому майбутньому [4]. Якщо ж воно десь і відбувається, то йде вкрай повільно через невідпрацьовані або застарілі методики, відсутність системного аналізу з боку професіоналів / користувачів (у Криму статистичний звіт про створювані електронні ресурси на сайті будь-якої бібліотеки – це фантастика) і звичайно ж через величезний обсяг неоцифрованого матеріалу, який за своєю краєзнавчою спрямованістю дуже рідкісний, а тому і не можна його просто завантажити з Інтернету.

     Необхідно враховувати також, що електронна бібліотека в локальній мережі дуже часто формується з точки зору зручності роботи в ній самих фахівців (у нашому випадку бібліотекарів) конкретної установи, а не висококваліфікованих користувачів. Підкреслюю ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ або як тепер часто визначають ПРОСУНУТИХ. Для таких користувачів рівень зроблених робіт має багато незручних питань. При конструктивному розгляді цього фахівці (в першу чергу бібліотек) безсумнівно могли б поліпшити якість створюваних електронних ресурсів і кардинально збільшити загальний обсяг. Але такий діалог поки практично відсутній, на що користувач голосує тим, що електронні читальні зали (і не тільки) в останні роки зовсім порожні. Цей факт визнаний і озвучений навіть на найпрестижніших щорічних конференціях бібліотекарів, таких як «Рум'янцевські читання» (Росія, Москва, 2011 р., доповідь «Наукові бібліотеки: загибель або розвиток!», Автор Глухов В. О., РАН) і «Крим» (Україна, АРК, Судак, 2011р., доповідь «Майбутнє бібліотек у системі цифрових комунікацій: підхід до проблеми», автор Степанов В.К., МДУКІ).

     Ще раз підтвердимо вищесказане конкретним регіональним прикладом. Нами був проведений експеримент із вибірки і систематизації матеріалу присвяченого темі «Друга Пунічна війна» в локальних мережах Ardinvest і AVA.Net. У результаті пошуку за допомогою програми DC + + у мережі знайдено 274 електронні документи, з яких тільки 18 було створено самими користувачами, а решта стягнуті з Інтернету і викладені в локальну мережу найчастіше без усіляких посилань на першоджерело. Загальна чисельність користувачів цих провайдерів близько 7000 осіб. За умови, що названі локальні мережі існують трохи більше 5 років, ми бачимо, що відсоток наповнюваності електронної бібліотеки в локальних мережах за рахунок внутрішніх ресурсів є вкрай незначним. Отже, бібліотеки, які самостійно цифрують свої фонди без участі зацікавлених у цьому процесі користувачів, у рамках локальної мережі все більше стають не сучасними сховищами з легким доступом до інформації, а швидше древніми могильниками, що постійно старіють, оскільки встигають обробити лише найменший пласт найбільш затребуваної в навчальному та науковому процесі літератури.

     Наповнюваність такої електронної бібліотеки із зовнішніх джерел також сильно обмежена через відмінності вимог до інформації, що циркулює в Інтернеті з одного боку і в локальній мережі з іншого. Особливо ця виявляється при розгляді системи пошуку і конкретного опису введеного в електронний обіг документа. В Інтернеті (особливо в документах створених просунутим користувачем) давно вказується вага документа, формат, якість (дозвіл) та ін. відомості, яких вимагає сучасна інформаційна та ділова етика, але які чомусь в корені відкидаються корпоративною практикою фахівців, що створюють електронні бібліотеки в локальній мережі. Наприклад, в електронних бібліотеках локальних мереж практично ніколи не вказується звідки взято ресурс, хто його автор, коли створений і коли закачано документ. При цьому розмов про авторське право так багато, що здається ніби про нього найбільше говорять ті, хто його не тільки не дотримується, але не збирається цього робити ніколи, бо забувають (а може і не знають взагалі), що рівень компетенцій у користувачів пов'язаних з розвитком ІКТ не просто швидко збільшується, а кожні 1-2 роки зростає на порядок. І тим не менш розумні обоговорювачі обурюються і впевнені у своїй правоті та невразливості.

     Хочемо сказати, що це далеко не так. З точки зору просунутого користувача (у своїй більшості підтримує Програму ЮНЕСКО "Інформація для всіх” та її принципи), інформація повинна бути доступна будь-якій людині і використовувати її можна так, як необхідно в будь-який час, в будь-якому обсязі, і це не повинно заважати дотримуватися прав авторів на виконану ними роботу. А для цього достатньо лише прописати посилання «звідки взято» і вказати ким «спочатку створено». Але оскільки ця проблема не вирішується цивілізовано, то просунутий користувач створив (і постійно удосконалює) програму, яка незабаром сама все поставить на місце. А поки для прикладу, можна привести пошуковик від GOOGL, який унікальні та нові документи автоматом виводить на перший рівень виконуваного за темою запиту. Тобто не за горами той час, коли анонімність виставляються від імені організації чи установи електронних документів стане неможлива. Просунутий користувач до цього готовий, а от чи готові офіційні організації та установи – це велике питання.

      Тепер розглянемо питання зберігання електронної інформації. Він так само має свою специфіку, пов'язану з необхідністю забезпечити швидкий доступ до інформації. У рамках локальної мережі інформація зберігається найчастіше на одному сервері або АРМ у одного-двох фахівців, що її супроводжує. Якщо сервер перевантажений або ті, хто відповідають за зберігання в мережі не присутні, то всі інші користувачі зависають і не можуть оперативно отримати те, що їм необхідно. Об'єднання локальних бібліотек в загальну єдину (глобальну) систему це питання тільки загострює. У глобальній електронній бібліотеці відсутність в мережі хоча б однієї великої локальної бібліотеки призводить до серйозної втрати часу користувачів і, як наслідок, до падіння престижу всіх бібліотек, об'єднаних у рамках даної локальної мережі.

     Крім того в рамках такої локальної мережі неможливо вирішити проблему резервного копіювання великих обсягів інформації через обмеженість ресурсів, як окремого користувача, так і всієї мережі в цілому.

Тепер розглянемо, чи зможе електронна бібліотека в рамках локальної мережі виконувати свої основні завдання:

     Існують дослідження, які показують, що в сучасних умовах інформація користувачеві повинна бути доступна в найкоротший термін, а за нинішніх темпів роботи бібліотеки оцифрують свої фонди в цілому до 2030-2060 рр.. Тобто виконати освітню функцію в рамках єдиної локальної мережі бібліотеки не в змозі. Навіть кардинальне збільшення фінансування не зможе значно скоротити цей термін, бо оцифровані документи потрібно ще й описати для пошукових систем. При цьому необхідно врахувати, що ретроспективна робота в наповненні електронних каталогів за розрахунками самих же фахівців бібліотек теж закінчиться через 20-30 років (а якщо оперувати реальними цифрами, то і набагато пізніше). За таких темпів роботи ні про яке своєчасне надання навчального чи наукового матеріалу говорити не доводиться.

     Неможливість якісно виконувати соціально-культурне завдання частково виникає через необхідність хоч якось здійснювати своєчасне надання навчальної літератури, чому приділяється переважний час і сили при оцифруванні фондів. Крім того серед чиновників, які курують вищу освіту, висловлюється думка про те, що наприклад класичну літературу взагалі не треба оцифровувати. Тоді, наприклад, як бути з істориками або філологами, які повинні вивчати першоджерела починаючи з античності? Запитань подібного спрямування можна задати безліч, але поки це не має сенсу, тому що «відповідно до висновків експертів ефективність управління в країні, де використання комп'ютерів держчиновниками рідко виходить за межі виготовлення гарних документів» вкрай низька в усіх напрямках розвитку сучасного суспільства [5].

     Усі вище зазначені проблеми створення електронних бібліотек не можуть бути вирішені ні в рамках закритої локальної мережі ні в рамках регіональних програм. У результаті сьогодні підростає покоління людей, яке взагалі не користується бібліотеками. Вони знайшли їм альтернативу, наприклад, у вигляді файлообмінних мереж, які відповідають головним вимогам просунутих користувачів до електронної бібліотеки. У першу чергу це швидкість отримання інформації, її кількість, якість і зручність використання.

Висновок. Якщо електронна бібліотека організації або установи будуватися за принципом замкнутої локальної мережі, то вона буде затребувана тільки тими користувачами, у яких немає іншого вибору, кількість яких неухильно зменшується.

Пропозиції: